Телефонний дзвінок у редакцію. Якась відпочиваюча хоче порозмовляти з журналістом. І відразу розумію, що людина непроста, бо про зустріч домовляється не де-небудь, а в курортній бібліотеці.
Моя співрозмовниця – Світлана Михайлівна Шпаннагель – німкеня за національністю, мати трьох дітей, бабуся чотирьох внуків. Має дві вищих педагогічних освіти, 35 років пропрацювала в колишньому Радянському Союзі на освітянській ниві. Ось уже 14 років проживає в Німеччині, у місті Ерфурд. Була там вибрана міським депутатом. Вже разів 15 відвідує Трускавець.

- Пані Світлано, що Вас так схвилювало, що Ви звернулися в редакцію?
- Я в Трускавці бувала не раз. Їдучи сюди зараз, в 2008 році, сподівалася побачити нове місто. І що? Варварський відстріл собак у парку. Я розумію, що місто захаращене не лише сміттям, але й бездомними і, можливо, небезпечними собаками. Цю проблему треба вирішувати, але ж не так... Та ХХІ століття!
Вулиці брудні. Парк... Та його і парком назвати не можна. А бульвар Торосевича? Це жах. Ідем, а поруч мчать автомобілі. Мені це в голові не вкладається. Вода у вас просто священна – їй рівної немає в світі. Я їздила на курорти в Чехію, у себе в Німеччині. Так, все гарно, сервіс обслуговування вищої якості, не надто дорого. Але ж тут мінеральна вода в сто разів краща. Не лише я, але тисячі людей їздять сюди лише заради неї. Однак тут про санітарні умови забули, ліс навколо вирубують. Гляньте, я приїжджаю, привожу з собою немалу суму грошей у валюті і хочу отримати те, заради чого я приїхала, а я вже не впевнена, наскільки та вода відповідає її справжнім якостям. Та як можна ставити машину на цілий день біля самого бювету. Та я і назву: жигулі, №3230. А таксі що виробляють! Ну коні в парку – це ще можна зрозуміти. А все інше? Я розумію, що швидка допомога може проїхати, чи якась служба. Але вони повинні мати дозволи на вітровому склі, як це робиться у нас. Навколо пилюка. Йде будова, дощі і автомобілі розвозять болото містом, а автомобілі ще й їздять тротуаром. І курорт при цьому хоче бути курортом європейського рівня. Так, я рада, що тут є така хороша вода, але не збираюсь жити в бруді.
- Ви так негативно відгукуєтесь про будівництво в Трускавці лише через пилюку і бруд?
- Ні, я довгий час у себе була в комісії з містобудування і знаю, що таке роза вітрів, розумію, що місто мусить мати вентиляцію. Але не розумію, чому вирубуються дерева, а не садяться. В нас кожне дерево пронумероване, а тут дерева служать рекламними таблицями. В нас на розміщуванні реклами заробляють солідні гроші. А ви чому не заробляєте, а дозволяєте псувати дерева оголошеннями та рекламами? Виходячи з цього всього, не відчуваю веселощів, гарного настрою, як переважно на курорті. Колись: концерти, виставки квітів, а зараз... Ніяких дорожніх знаків, забороняючих заїзд до курортного парку. Замість загорож – великі вазони, відсунуті на бік. Підходжу до міліціонера біля бювету і питаю, чому тут автомобілі стоять. А він спокійненько відповідає, що охороняє спокій, а за автомобілями має дивитися ДАІ. А де ДАІ, якщо машини біля бювету можуть стояти 10 годин? А ще, буває, прямо в парку ремонт автомобіля затіюють.
А культурне життя. Ось тут в курортній бібліотеці всюди пилюка, а людей немає. Нецікаво? Недавно все кинула і побігла на концерт вашої “Трускавчанки”. І людей було багато. Але ж ніякої реклами не було. Я і багато хто довідалися про концерт випадково, в останню мить. Тобто і духовне життя, як і все решта, тут підкоряється одному – грошам. А з другого боку влада не використовує можливостей поповнювати бюджет. Я вже говорила про рекламні таблиці, за розміщення реклами чи оголошень, на яких можна брати гроші. Не надто великі, але можна. А не на деревах.
- Багато нарікань на вуличну торгівлю. Як Ви до неї ставитесь?
- Я вважаю, що торгувати потрібно там, де люди. Щоб ті бабусі, котрі чесно заробляють свої гроші, не платили якихось поборів. Ми перед ними у боргу. Вони все життя працювали, пережили деякі війну, окупацію, а сьогодні отримують такий мізер, що мені соромно.
- Тож Ви не вважаєте Трускавець гідним статусу міжнародного курорту?
- Поки що ні. Наприклад, на бульварі Торосевича збоку є лавки, де можна посидіти, відпочити. Але не можна, бо заступають туристичні реклами. Я не проти реклами, але і зручності для людей повинні якісь бути.
Або інший приклад. Запросили мене в гості, пішла я, вертаюся темною вулицею. Страшно. Не тому, що хтось може напасти, а що сама в темряві впаду в якусь яму. Так, ями на дорогах. За що платять автомобілісти дорожній податок?
Уявіть, що я повертаюся додому. Маю багато друзів, знайомих. Будуть питати, як курорт, як мінеральна вода. А що доброго можу сказати про курорт? Чи про мінеральну воду, коли біля неї брудно, чадять автомобілі?
І ось вийде антиреклама. А ще я зауважила, що деякі лікарі тут перестали бути лікарями в звичному значенні цього слова, а стали машинами для заробляння грошей. І це страшно, бо забули Гіппократа, забули все святе, забули все...
Взагалі ж не хочу робити антиреклами, бо тут люди повинні працювати і отримувати гідну зарплату, жити по-людськи. Бо життя ж коротке...
- Світлано Михайлівно, працюючи в органах місцевого самоврядування Німеччини, може поділитесь досвідом, який буде корисним і для нас?
- Коли я в 1977 році важкохворою приїхала сюди, я була вражена. Всюди зелень, звучала музика, атмосфера святкова. А зараз, панове? Роза вітрів де має бути? Якщо будинки будуть стояти впритул, що буде? Я можу вашому керівництву допомогти зв’язатися з фірмою, котра на цілий світ постачає агрегати, які знищують сміття на 99%. А отримати взамін можна електроенергію, газ. Та нічого не робиться. Гроші ж є, банки працюють. Запропонуйте людям гідний сервіс, і вони охочіше приїжджатимуть з грошима і хвалитимуть курорт всім своїм знайомим. А щодо розбудови міста, то тут щось неправильно. Навантаження завелике, внизу води будуть неправильно текти. І наслідки не забаряться. Якщо так буде продовжуватися, боюся, через років 30 від “Нафтусі” мало що залишиться.
- Ви обурені поводженням з собаками. А як така проблема вирішується в Німеччині?
- Якби в нас таке хоч раз трапилося, то міська влада відразу ж пішла б у відставку. Піднявся б шум, пікети, демонстрації, організовані партією зелених. Я не є шанувальницею тої партії, але була би з ними. Але треба вести пропаганду серед населення. Мер міста собак не попривозив. Хтось їх утримував, а потім кинув. А у нас за невелику оплату собак можна здати в спеціальний притулок. Для існування такого притулку місто виділяє дотацію, спонсори платять. А знаходяться люди, котрі забирають собак з притулку. Є служби стерилізації, щоб тварини не плодилися. Може не надто гуманно, але в сто разів гуманніше, ніж вбивати тварину на очах дітей. Але ж уроки дітям дають! В нас нікому в голову не приходить копнути собаку. Та за жорстоке поводження з тваринами є кримінальна відповідальність.
Взагалі ж люди повинні тримати під контролем владу, приходити на сесії міської ради, висловлювати свою думку. А влада повинна до цієї думки прислухатися.

Орест ЛЕЩИШИН