Білас Михайло Якимович



Білас Михайло Якимович (01.08.1924р., с.Креховичі, Долинський район, Івано-Франківська область) - художник декоративного мистецтва (художній текстиль). Народний художник України (1955), член Львівсвької Спілки художників України з 1967 р. Закінчив в 1959 р. Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська Академія мистецтв). З 1959-1973 рр. старший і головний художник будинків моделей у Львові, Харкові, Києві. Михайло Білас, як художник широкого творчого діапазону, надає перевагу гобеленному ткацтву, створенню нового жанру в українському народному килимарстві, нового типу ліжникарства, аплікації, ляльок, декоративних квітів, дизайнерства.
З 1959 р. бере участь в обласних, республіканських, міжобласних, всесоюзних, міжнародних виставках (Польща, Румунія, Югославія, Болгарія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Франція, Індія, Каанада, США, країни Балтії, РОсія).
Художньо-текстильним роботам М.Біласа притаманна опора на українські фольклорні традиції Галичини, Прикарпаття і Гуцульщини, активне звернення до сюжетного фігуративного начала народних мотивів, побуту, орнаменту, пейзажу, писанкарства, просвітлена оптимістичність, настраєвість, осмисленний погляд на красу і велич українського національного мистецтва, поєднання витонченої ліричності і сучасності. В 1992 р, у м.Трускавець відкрито єдиний в Україні прижиттєвий художній музей митця світової слви Михайла Біласа.
Твори:
гобелени: "Бойківська мадонна" (1991), "Вечірня молитва" (1991), "Весільні ворота" (1976), "Панахида" (1988), "Лісова пісня" (1997), "Богородиця" (1998) і т.д.
аплікації: "Косівський базар" (1990), "Великдень" (1991), "Різдво" (1991), "Гуцульське весілля" (1991), "Бойківське весілля" (1990).
Рішенням 5 сесії 3-го демократичного скликання N 117 від 15.06.1999 р. присвоєно звання Почесного громадянина міста-курорту Трускавця.

Івасівка Степан Васильович



Пан Івасівка - трускавчанин з діда-прадіда. Після закінчення тоді ще сільської місцевї школи навчався впродовж 1956-60 р.р. у Дрогобицькому технікумі нафти і газу, потім почав працювати на посаді лаборанта. Далі була служба в армії (1961-64 р.р.), під час якої йому пощастило відшліфувати свою майстерність музиканта (трускавчани і львів'яни знають його і як чудового саксофоніста), а заодно - підготуватися до вступу у Львівський медичний інститут. Ставши студентом вузу у віці його випускників, пан Степан одразу ж приступив до втілення в життя своєї мрії про наукову кар'єру. Напочатку була робота у студентському науковому гуртку патофізіології під керівництвом тоді ще зовсім молодого, а тепер знаменитого онколога доцента А.І. Потопальського. Перша наукова публікація за його участю з'явилася вже на ІV курсі. Ще будучи студентом останнього курсу, майбутній професор приступив до роботи у Централізованій науково-дослідній лабораторії інституту, в якій чесно і терпляче, не вступаючи у КПСС, пройшов через усі посадові щаблі - лаборанта (1970-71 р.р.), старшого лаборанта (1971-72 р.р.), молодшого наукового співробітника (1972-75 р.р.), старшого наукового співробітника (1975-76 р.р.), заступника керівника (1976 р.), очоливши її у 1977 році. Першим вагомим здобутком став захист у 1974 році кандидатської дисертації "Характеристика процесса регрессии экспериментальных опухолей под влиянием тиофосфамидных производных алкалоидов берберина и сангвинарина".
З листопада 1977 року Івасівка С.В., не змінюючи місця праці, розпочав свою 25-річну наукову діяльність в системі АН України, що стало можливим внаслідок інкорпорації його лабораторії до Інституту генетики, а з грудня 1979 року - до Інституту біохімії. В 1982 р. ним була оформлена докторська дисертація по онкології, проте захищати її докторант не став на знак протесту проти відмови ВАКу у видачі диплома його вчителю А.І. Потопальському, майбутньому "батьку" знаменитого протиракового препарату "Україн", який через недбалість (якщо не сказати більше) вітчизняних "генералів від науки" Україна закуповує зараз у Австрії, замість того, щоб самій розповсюджувати його по світу. Матеріали обидвох дисертацій склали основу їх (разом із Л.І. Петличною) монографій "Модификация алкалоидов берберина" (1982) та "Барбарис и его препараты в биологии и медицине" (1989), випущених видавництвом "Наукова думка".

В лютому 1982 р. Івасівка С.В. повертається до своїх витоків, щоб на посаді старшого наукового співробітника щойно створеного відділу по вивченню механізмів фізіологічної дії мінеральних вод вступити у 23-річний період роботи в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця. Розпочавши, по суті, із чистого аркуша, він через кілька років здобуває визнання провідних бальнеологів СРСР, а в грудні 1990 р. очолює лабораторію експериментальної бальнеології, реорганізовану із відділу.

В 1989 р. виходить колективна монографія "Физиологические основы лечебного действия воды "Нафтуся", а в 1997 р. - одноосібна монографія "Біологічно активні речовини води Нафтуся, їх генез та механізми фізіологічної дії", відзначені премією ім. О.О. Богомольця НАН. Монографія написана на основі матеріалів докторської дисертації, захищеної у 1994 р. в УкрНДІ медичної реабілітації, курортології і фізіотерапії.
Незадовго перед захистом Івасівка С.В. погодився на неодноразові прохання адміністрації ЗАТ "Трускавецькурорт" очолити за сумісництвом гідрогеологічну режимно-експлуатаційну станцію, у будівлі якої розміщений відділ експериментальної бальнеології. Не пориваючи із науковою роботою, йому вдалося перетворити станцію на найкращу серед аналогічних на теренах СНД, про що було заявлено учасниками блискуче організованої ним у 1997 р. у Трускавці міжнародної ювілейної конференції гідрогеологів. Завдяки унікальному поєднанню геологічної і медичної освіти та наполегливій цілеспрямованій праці професор Івасівка С.В. зумів підняти моніторинг і експлуатацію родовища Нафтусі на рівень академічної науки, відновивши цим її первинну бальнеоактивість.

В 1999 р. вийшло одразу дві монографії: "Природа бальнеочинників води Нафтуся і суть її лікувально-профілактичної дії" та "Курортна реабілітація потерпілих від чорнобильської катастрофи", в 2000 р. - монографія "Біоактивна вода Нафтуся і шлунок". Цей доробок відзначено премією ім. Т.Торосєвича в галузі бальнеології, заснованою ЗАТ "Трускавецькурорт" у 2001 р. А в цьому році побачила світ монографія "Фізіологічні активності сечової кислоти та її роль в механізмі дії води Нафтуся".

Неоціненною заслугою проф. Івасівки С.В. перед бальнеологією є заснування ним у 1998 р. і редагування впродовж 2 років "Українського бальнеологічного журналу", ідейним наступником якого у 1999 р. став часопис "Медична гідрологія та реабілітація". Ним була здійснена піонерська поїздка у Париж, наслідком якої став прийом України у члени Міжнародної федерації термалізму і кліматології.
Велику увагу проф. Івасівка С.В. приділяє підготовці наукових кадрів. Окрім редагування журналу "Медична гідрологія та реабілітація", він - член редколегії львівського часопису "Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія". Впродовж 1995-98 р.р. професор входив до складу спеціалізованої вченої ради при УкрНДІ медичної реабілітації, курортології і фізіотерапії, з 1999 р. по даний період - член медичної вченої ради при ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Виступав офіційним опонентом низки кандидатських та докторських дисертацій. Під його безпосереднім керівництвом захищено 2 кандидатські дисертації співробітниками відділу та 4 - лікарями курорту Трускавець. В 1993 році захистив докторську дисертацію його учень І.С. Флюнт - керівник науково-виробничої групи клінічної бальнеології і фітотерапії, створеної при відділі у 1998 р. Недавно трускавецька наукова школа бальнеології поповнилася ще одним доктором - Б.І. Аксентійчуком.
Скуштував С.В. Івасівка і педагогічного хліба, очолюючи впродовж 1994-96 р.р. кафедру патофізіології Дрогобицького вільного медичного інституту ім. Ю. Котермака, за що, власне, і отримав звання професора. До слова, кілька його студентів зараз успішно працюють на курорті, а одна з них навіть завершує кандидатську дисертацію.

Окрім цього, проф. Івасівка С.В. - член Ради Асоціації учених м. Трускавця. Впродовж 1999-2003 р.р. очолював правління ЗАТ "Трускавецький валеологічний інноваційний центр".
В травні 2004 року за вагомий внесок у розвиток вітчизняної та світової фізіологічної науки та з нагоди 70-річчя заснування Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця професора С.В. Івасівку нагороджено Почсною грамотою Кабінету Міністрів України з врученням пам'ятного знака.
Рішенням сесії N 99 від 30.12.2002 р. присвоєно звання "Почесний громадянин міста-курорту Трускавця".

Балановський Володимир Петрович



Балановський Володимир Петрович, народився 6 січня 1936 р. в с.Лісниче Бершарського району Вінницької області.
У 1954 році закінчив середню школу.
У 1958 році закінчив Новоселищьке медичне училище Чернівецької області.
У 1966 році закінчив Вінницький державний медичний інститут.
З 1966 року по 1984 рік працював в Бершарському та Чечельницькому районах Вінницької області в медичних закладах.
З 1984 року по даний час працює директором ДП "Санаторій "Кришталевий палац" м.Трускавець Державного Управління Справами.
Нагороджений орденом "Знак Пошани", "За заслуги ІІІ ст." Заслужений лікар України. Кандидат медичних наук.

Рішенням сесії N 251 від 17.12.2003 р. присвоєно відзнаку "За заслуги перед містом".

Бучацький Мирон Володимирович



Українець, народився 30 січня 1939 року в с.Свірж, Перемишлянського району Львівської області в сім'ї селянина. Після закінчення семи класів і Свірзької школи механізації. та повернення з цілинних земель він у 1958 р. закінчив 10 класів і до 1960 р. працював бібліотекарем та інструктором сільськогосподарської техніки в Свірзькій середній школі.
У 1960 році вступив і у 1966 р. закінчив Львівський медичний інститут. Після закінчення працював головним лікарем Угнівської дільничої лікарні два роки і один рік лейтенантом медичної служби в армії. З 1990 року працював у різних медустановах ЛОР лікарем м.Стебника і Трускавця.
У 1984 р. захистив кандидатську дисертацію. Винахідник, посідає 8 авторських свідоцтв, автор 40 друкованих наукових робіт. У 1993 р. отримав німецький, чеський, болгарський аптенти на стереотаксичний комплекс нейрохірургічних та отоларингологічних винаходів.
Після Чорнобильської катастрофи активно включився у громадсько-політичну роботу. Обирався депутатом Львівської області ради народних депутатів першого демократичного скликання і був членом президії Львівської обласної ради та заступником голови депутатської комісії з питань охорони здоров'я. У 1989 році вступив в Українську Християнсько-Демократичну Партію. З 1996 року до січня 2002 р. був першим заступником, а з січня до грудня 2002 - в/о голови УХДП. На добровільних засадах працює головою Трускавецької міської організації "Клуб виборців". Як голова Дрогобицького регіонального відділення "Меморіал" ім.В.Стуса ініціював, організовував і здійснив розкопки жертв НКВД-НКГБ у Дрогобичі і їх перепоховання з виготовлення 500 трун.
Делегат установчих конференцій "Меморіалу", "Зеленого світу", першого з'їзду РУХу у Києві.
Впродовж останніх 25 років працював у лікувальних установах курорту м.Трускавець ЛОР лікарем, а з 1990 до 1994 р. був завідуючим міськздоровідділом м.Трускавця. Володіє німецькою:, англійською, французькою, польською мовами. В даний час працює помічником-консультантом народного депутата України Степана Хмари.
Рішенням 12 сесії 4-го демократичного скликання N 251 від 17.12.2003 р. присвоєно відзнаку "За заслуги перед містом".

Петровський Болеслав Денисович



Народився 14 грудня 1936 року в с.Дубровка Полонського району, Хмельницької області в багатодітній сім'ї службовця.
Дитинство і юнацькі роки провів на Житомирщині в с.Карпівці, Чуднівського району, де закінчив середню школу. Служив в армії.
Освіта вища економічна і вища політична: закінчив Львівський державний університет ім.І.Франка, економічний факультет та Вищу партійну школу при Цк КПРС в м.Москві, факультет політології. Кандидат екнонмічних наук, має 27 друкованих наукових праць, є одним із співавторів наукової концепції створення спеціальної економічної зони "Курортполіс Трускавець", яка лягла в основу прийнятого Закону України "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортполіс "Трускавець".
Пройшов складний трудовий шлях: спершу працював на господарській і керівній комсомольській роботі, першим секретарем Жовківського райкому комсомолу, комсоргом Львівського обкому комсомолу, потім - на керівній партійно-господарській роботі: секретар Стрийського міськкому партії, головою виконкому Миколаївської районної ради.
В місті Трускавці з 1980 року, де більше десяти років працював головою виконкому Трускавецької міської ради.
З 1990 по 1997 роки Петровський Б.Д. працював доцентом кафедри економіки Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка. З 1997 року - генеральний директор ЗАТ "Трускавецький валеологічний інноваційний центр" , а з січня 2000 року, крім того, очолює Орган господарського розвитку і управління СЕЗ "Курортополіс Трускавець".
Був депутатом багатьох скликань в міських, районній та обласній радах, до 1990 року - головою планово-бюджетної комісії Львівської обласної ради.
Рішенням сесії N 251 від 17.12.2003 р. присвоєно звання "Почесний громадянин міста-курорту Трускавця".